ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН (лат. vegetatīvus, a, um — рослинний) — один із способів безстатевого розмноження багатоклітинних організмів, який полягає в утворенні нової рослини із частини батьківської. В.р.р. характерне для всіх систематичних груп рослин завдяки здатності рослинного організму до регенерації. У вищих нові рослини розвиваються з окремих вегетативних органів, їх частин або видозмінених органів. Сукупність генетично однорідних організмів, які утворюються з однієї особини, називають клоном. Розрізняють природне В.р.р., яке відбувається без втручання людини, і штучне, яке здійснюється під впливом спрямованої людської діяльності. Значна кількість ЛР поновлює свої природні запаси після промислової заготівлі шляхом В.р.р. Також В.р.р. широко використовують і в лікарському рослинництві. У природі В.р.р. може відбуватися завдяки відділенню в межах рослинної особини окремих її частин (партикул) через відмирання старої центральної частини кореневої системи або кореневищ (деякі види полину, оману). Партикули утворюють додаткові корені й продовжують життя материнської рослини чи дають початок новим рослинам. Спеціалізованим є В.р.р. за рахунок відокремлення від материнської рослини розвинених дочірніх особин або їх зачатків. Так відбувається В.р.р. відсадженнями, коли нижні пагони кущів або дерев притискаються до землі й укорінюються (ялина); за допомогою батогів, вусів, столонів, вузли яких при контакті з ґрунтом утворюють додаткові корені, а пазушні бруньки — пагони (суниця, костяниця); кореневищами, бруньки яких утворюють нові надземні рослини (конвалія, звіробій); кореневими паростками, що утворюються з додаткових бруньок коренів (тополя, льонок). Таке розмноження називають сорментацією, воно забезпечує швидке ефективне розмноження і розселення рослин, їх високу життєздатність і повне омолодження. Велику кількість нащадків та їх розселення забезпечує вегетативна діаспорія, яка здійснюється фрагментами (діаспорами) дозрілих вегетативних органів, що мають бруньки, напр. частинами пагонів, які випадково відломлюються і, заглибившись у ґрунт, укорінюються (верба); підземними органами, багатими на поживні речовини: коренебульбами, бульбами, а також цибулинами, бульбоцибулинами, які у багаторічних рослин утворюють навколо себе нові цибулинки або бульбоцибулинки відповідно; зачатками зрілих вегетативних органів — виводковими бруньками (див. Брунька): бульбочками, цибулинками, які відокремлюються від материнської рослини і в сприятливих умовах проростають у нову рослину. При штучному В.р.р., у т.ч. при вирощуванні лікарських, ефіроолійних та інших корисних для людини рослин, використовують такі самі способи, як і в природі. Кущі і багаторічні трави розмножують поділом куща — шляхом відділення від батьківського куща частини пагонів із коренем (гісоп, меліса), відсадженнями (лимонник), кореневими паростками (аронія чорноплідна), а також видозміненими пагонами та їх частинами: кореневищами (валеріана, арніка гірська, м’ята перцева), бульбами (топінамбур), коренебульбами (аконіти), живцями — здерев’янілими чи трав’янистими частинами рослин, здатними до укорінення та утворення пагонів. Розмножують живцями пагона (глід, барбарис), кореня (малина, цикорій), листка (бегонія). Представники лілійних і цибулевих розмножуються цибулинами, бульбоцибулинами шляхом відділення окремих дочірніх «діток».
Рисунок. Види вегетативного розмноження рослин: а — батогами; б — вусами; в — виводковими бруньками; г — цибулинами; д — кореневищами; е — мікроклональне розмноження
Деякі рослини мають здатність до несправжнього живородіння, при якому на материнській рослині формуються маленькі рослинки з усіма вегетативними органами (каланхое перисте). Особливим способом штучного В.р.р., яке у природі не трапляється, є щеплення. Це пересадження чи трансплантація живця, вічка, частини пагона однієї рослини (прищепи) на іншу (підщепу) з подальшим їх зростанням. Щеплення використовують для збереження цінних сортових якостей рослин, які не передаються нащадкам іншими способами. Останнім часом велике значення надається мікроклональному розмноженню, в основі якого лежать методи культури клітин і тканин рослин. Цей метод дозволяє за короткий час отримати значну кількість генетично однорідного посадкового матеріалу, в декілька десятків разів більшу, ніж при застосуванні традиційних методів В.р.р. При цьому відбувається звільнення від патогенних організмів і часто — від вірусів; крім того, можливе ефективне розмноження рослин, які важко або зовсім не розмножуються іншими способами, напр. деяких екзотичних ЛР. Відбувається мікроклональне розмноження внаслідок активації розвитку існуючих у рослині меристем, напр. апікальної меристеми спочиваючих бруньок або внаслідок утворення організованих структур — бруньок і ембріоїдів з експлантатів клітин чи тканин, що вилучаються з окремих органів рослини і культивуються на штучних поживних середовищах в умовах in vitro.
Барна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії. — К., 1997; Лотова Л.И. Морфология и анатомия высших растений. — М., 2001; Профессионалы о целебных травах. Выращивание, хранение, применение / Сост. А.Г. Сербин, В.Д. Чередниченко. — Х., 2001.